Караїми - давній народ.

Караїми - давній народ, походженням з Криму. Але в різні часи їх, надзвичайно вправних майстрів, правителі різних країн забирали з собою. Так князь Данило Галицький привіз караїмів на сучасну Франківщину. Нині місто Галич - єдине в Західній Україні, де збереглася громада цього древнього народу. Але і вона незабаром може зникнути: галицькі караїми нині – це лише старі самотні жінки.

Ось це - вулиця Караїмська. Караїми тут оселилися ще у княжі часи. Живуть вони тут і досі. Щоправда, раніше караїмів у Галичі було кілька сотень. Тепер же залишилося лише дві літніх жінки, Ада Зорухович – одна з них. Як і її прадіди, вона вірить у Старий Завіт, новий рік святкує восени, бо караїми користуються місячним календарем, і непогано володіє рідною мовою. До речі, лінгвісти кажуть, мовний діалект галицьких караїмів найчистіший.

Як караїми опинилися у Галичі, достеменно невідомо. За найпоширенішою версією, вони тут з тринадцятого століття, відколи Данило Галицький домовився з ханом Батиєм, як нині кажуть, "про торгові відносини". Оселилися караїми зручно: між портом на Дністрі та ринковою площею. Були працьовиті, тому не бідували. Недарма поміж себе галичани їхню вулицю називали "Золотою". Хоч розкошів у побуті караїми собі не дозволяли.

Ада Зорухович, караїмка: "Як Данило Галицький нас сюди спровадив, то наділив нас вулицею і землею. У нас кожен караїм мав поле. Не те, що я караїмка, тому хвалюся. Дуже трудолюбивий народ. Скільки історія знає, жоден караїм не був суджений".

Кожна нова влада у Галичі до караїмів ставилася лояльно. У першій світовій війні жоден з них не загинув: зважаючи на малочисельність громади австрійці брали їх лише до санітарних батальйонів. Від розправи гітлерівців, за словами істориків, галицьких караїмів вберегли висновки одного італійського антрополога, до речі, друга Муссоліні, про їх тюркське, не іудейське, походження.

Однак знищення галицької караїмської громади розпочалося саме на початку минулого століття, від епідемії холери загинув кожен десятий караїм. Після Другої світової війни більшість з тих, хто вцілів, була змушена емігірувати. 1985 року зруйновано кенесу, вона ніби-то заважала будувати багатоповерхівку. Відтоді, наче легенду, у Галичі розповідають, як рятували караїмський іконостас.

Іван Юрченко, директор музею караїмів: "Міський голова повідомив про "релігійні зачистки". Вночі іконостас перевезли на сусідню вулицю, заховали у старої караїмки у стодолі".

Тепер цей іконостас і чотирнадцять тор зберігаються в Євпаторії. А це - караїмське кладовище у предмісті Галича. Воно єдине збереглося на Західній Україні. Найдавніше поховання, вивлене тут, датують 1751 роком. Директор Музею караїмів мріє про впорядкування кладовища та про музей просто неба, саме на Караїмській вулиці. Але, припускає, навряд чи вдасться зберегти будинки, де колись мешкали караїми. Місцева влада поступово роздає під новобудови дорогу землю в центрі міста.