Те ж саме можна сказати і про так звані “нульові” кредити, про які йтиметься далі.
Недавно зустрів знайому, яка з такою радістю розповіла, що минулого тижня придбала музичний центр для сина, що мені здалося, наче виграла мільйон у лотерею, а не виклала за товар свої кревні. Коли ж почав розпитувати, з'ясувалось, що знайома клюнула на маркетингову акцію магазину побутової техніки і придбала товар у кредит. Щоправда “безпроцентний” – так вважала чергова жертва маркетингових технологій.
Така заманлива пропозиція підкуповує. А що, усього 0,01 відсоток щомісяця, і то лише за кредит, а як доважок мізерний відсоток за послуги банку. Крім того, банк, який надає такий кредит на придбання побутової техніки, не вимагає довідки про доходи і сам платить комісійні за покупця!
Начебто все так красиво, що самому хочеться піти в найближчий маркет і взяти широкоформатний телевізор тисяч за 12… Як-то кажуть, мріяти нікому не заборонено, а тут ще й така спокуса втілити мрію в реальність! Проте давайте розберемось, чи все так красиво, як стверджує реклама, яка, між іншим, теж грошей коштує!
Наприклад, у США потенційного покупця в оману не вводять. Йому відразу пропонують декілька варіантів придбання товару в кредит: або купити товар за ринковою вартістю з наступними виплатами за кредитом, включаючи відсотки, або придбати товар за ціною, яка вже включає банківські відсотки. Тобто споживач має право обирати, коли йому вигідніше витратити більшу частину коштів – зразу при купівлі товару чи потім. А європейським банкам узагалі заборонено заманювати клієнтів “безвідсотковими” кредитами.
Проте в Україні дозволено все! Тож і українські й іноземні банки тут “відриваються” на повну! А що? Споживачі українські нічим і ніким не захищені. Тож можна їх “використовувати” як кому заманеться! Адже за українським законодавством відверте здирництво і обман споживача – це лише “введення споживача в оману”. Та й це неможливо довести, оскільки є Закон України “Про банки та банківську діяльність”, де є лише зауваження, що клієнт має знати розмір процентної ставки. Усе інше йому знати необов'язково…
“Безвідсотковий” кредит – це лише вправний маркетинговий хід, який збільшує попит на товари. Ідея заробляти на пристрасті населення до всього безплатного виявилась надзвичайно продуктивною! За цією схемою нині продається майже половина товарів. У кожному маркеті реклама буквально накриває хвилею відвідувачів, закликаючи “купувати товари, поки акція не закінчилась… адже саме в нашому маркеті все дешево і безплатно!” І споживачі клюють. Але не буває в магазинах нічого безплатного… Навіть підгнилих та зіпсованих продуктів – їх теж переробляють і нам же “впарюють”! Як не існує й безвідсоткового кредиту. Слово “кредит” вже означає, що треба платити! А без відсотків кредитів не буває. Згідно з чинним українським законодавством, банки не мають права встановлювати нульовий відсоток за кредити, оскільки не є благодійними організаціями. Тому, отримуючи повідомлення на щомісячне погашення заборгованості за кредитом, обурюватись вже запізно…
Хоча гнів споживача цілком зрозумілий – укладав угоду на нуль відсотків, а повідомлення прийшло, приміром, на 36% річних! Але Закон не порушено… де юре, а де факто – споживача ошукали. Інколи люди, внісши перший внесок за кредитом, вважають, що залишилось виплатити лише залишкову вартість товару, а потім з'ясовується, що цей платіж складався тільки з комісійних зборів, а тепер споживачеві доведеться платити за кредит за повною програмою!
Але ж маркети кричать про те, що кредити дійсно нульові! То кому ж вірити? Відповідь проста – треба не вірити словам, а рахувати. Відповідно, приховані відсотки включені або у вартість товару, або маскують під послуги. У такому випадку дурять не лише споживача, який хоче придбати товар у кредит, а й платоспроможного покупця, який бере товар без кредиту за готівку! Дуже часто маркети побутової техніки піднімають ціни до надзвичайно високого рівня, а потім запускають програми активізації купівельної спроможності методом псевдознижок на 5, 10, а подекуди й до 50-ти відсотків (уявіть собі, які в такому разі накрутки роблять продавці!) та “безпроцентні” кредити, компенсуючи таким чином витрати за банківськими кредитами.
Тож обирати споживачам – бути ошуканими чи пошукати той же товар, але за реальною ринковою ціною. Може, комусь дійсно вигідно переплачувати майже вдвічі, але платити за товар частинами протягом року чи двох.
Немає коментарів:
Дописати коментар